«Христове священство має своє джерело не в людині, а в божественній Особі та служінні самого Сина Божого»
«Священик покликаний бути світлим промінням вічності в тимчасовому, живою іконою присутності Спасителя серед Божого люду, тої присутності, яка впродовж усієї історії Церкви була джерелом сили та непереможності віруючого українського народу», - зазначено в Посланні Блаженнішого Святослава до священнослужителів УГКЦ на Страсний четвер від 29 березня 2012 року.
Глава УГКЦ закликає ієреїв «роздумати разом над спільним завданням: зробити усіх людей причасниками вічного життя». Він наводить приклади відомих священиків. За його словами, Митрополит Андрей, ставлячи своїм священикам за приклад служіння отця Маркіяна Шашкевича, підкреслював, що змістом його діяльності було «йти в народ»», а блаженний священномученик Омелян Ковч прагнув бути серед людей навіть у таборі смерті.
На його переконання, «священик може виконати свою місію тільки за умови, що буде разом зі своїм народом завжди і всюди». «Лише тоді він матиме можливість живити вірних своєю проповіддю Божого Слова, освітлюючи ним конкретні життєві обставин життя сучасної людини та наближаючи її до Святих Таїнств», - стверджує він. Священик повинен «знати своїх», щоб поділяти з ними всі моменти їхнього життя, бути поруч з ними і супроводити їх життєвою дорогою». «Якщо священик не знає своїх вірних, протиставляється їм чи достатком, чи гідністю власного сану, чи своєю «вченістю», то сумнівно, що він може бути, як пастир, справді добрим. Його добровільна матеріальна скромність завжди буде ознакою духовного багатства та життя відповідно до високого покликання», - зауважує Предстоятель УГКЦ.
Блаженніший Святослав стверджує, що сучасна культура «витворює нові способи відокремлення духовенства від вірних, щоб викрасти з наших спільнот живу і діяльну присутність Доброго пастиря, віддалити їх від Бога». На думку Першоієрарха Церкви, «ревний душпастир, наближаючись до людей, наближає їх до Христа, розділяє з ними радість і смуток, тягарі та перемоги».
Перевод (фрагменты) - РКЦВО.ру
Дорогие во Христе!..
Созерцая нашего Спасителя на Тайной вечере, мы можем открыть важную черту того священства, причастниками которого мы стали: быть Христовым священником - значит быть с людьми! Священник призван быть светлым лучом вечности во временном, живой иконой присутствия Спасителя среди Божьего народа, того присутствия, которое на протяжении всей истории Церкви было источником силы и непобедимости верующего народа...
Блаженный священномученик Емельян Ковч, которого наша Церковь три года назад провозгласила покровителем духовенства, стремился быть среди людей даже в лагере смерти. Там, по его словам, он видел небо. Для тысяч заключенных, обреченных на смерть, он был светлым знаком Жизни - живого присутствия нашего Спасителя там, где, казалось бы, сам ад принял свой ужасный видимый образ на земле. Священник может выполнить свою миссию только при условии, что будет вместе со своим народом всегда и везде. Только тогда он будет иметь возможность питать верующих своей проповедью Слова Божия, освещая им конкретные жизненные обстоятельства жизни современного человека и приближая его к Святым Таинствам. Каждый раз, когда враг пытался забрать у нашего народа доступ к Источнику жизни, хотел уничтожить его самобытность и лишить достоинства - он прежде всего пытался устранить из его среды Христовых священников, посеять к ним подозрение и недоверие, украсть осознание Божьего присутствия среди нашего народа.
Знать своих - это необходимое условие миссии доброго пастыря. Если священник не знает своих верных, противопоставляет себя им уровнем жизни, достоинством собственного сана или своей «ученостью», то сомнительно, что он может быть подлинно добрым пастырем. Современная культура творит новые способы отделения духовенства от наших верных, чтобы на волне агрессивного антисвидетельства похитить из наших сообществ живое и деятельное присутствие доброго пастыря, отдалить их от Бога. Ревностный пастырь, приближаясь к людям, приближает их к Христу, разделяет с ними радость и печаль, трудности и победы. Его добровольная материальная скромность будет признаком духовного богатства и жизни соответственно высокому призванию. Добрый духовный отец приносит покаяние за грехи своих духовных детей и неустанно молится за них, дополняя жертвой собственной жизни то, чего не хватает его верным. Только так он может знать их, а они будут знать его...
Благословение Господне на вас!
† СВЯТОСЛАВ
- Войдите на сайт для отправки комментариев